Ідея порівняння
запозичена, але використати такий яскравий образ просто неможливо!
І так. Є така
люди, які щодня валять ліс. Так-так, саме займаються вирубкою лісу і роблять це
щодня та постійно, але їх варто розділити на два табори. Перший табір – це ЛІСОРУБИ
– зовні не дуже гарного вигляду, руки їхні в мозолях від постійної праці, вони частенько
не добирають слів у спілкуванні, але їхня мова відкрита, щира та без жодного
натяку на блюзнірство. Коли хтось хоче навчитись рубати ліс – йдуть саме до
такого чолов’яги, адже саме він покаже, розкаже та спробує навчити ПРАВИЛЬНО
рубати ліс. Під час навчання, лісоруб, готовий довго дивитись на тебе, твої рухи
(а їх потрібно зробити ДУЖЕ багато), робить невеликі корективи та поступово,
стираючи один за одним свої мозолі, ти отримуєш свою, і тільки свою техніку
рубки дерев, ти швидко, майже з одного удару зносиш величезне дерево, твоя
сокира заточена саме так, як підходить тільки для тебе і руків’я твоєї сокири
ІДЕАЛЬНО лежить у твоїх руках. З кожним наступним падінням дерева додолу пальці
рук все сильніше та сильніше здатні втримувати сокиру, а замах все ближче
наближається до ідеального. За, вже тривалий час ти майже жодного разу не почув
у свою сторону похвал та солодких слів і поступово ти починаєш шукати ці самі
слова, які будуть доказом твоєї досконалості та неперевершеності. … Але то далі…
Інший табір це
ДРОВОСЄКИ – зовні дуже схожі на лісорубів, але гарно зачісані, в них прекрасно
та правильно укладена борода, їх сокира виблискує та нагадує щось чарівне…
ДРОВОСЄКИ вміють швидко рубати ліс, за що отримують значно більші кошти, а ніж
лісоруби. Чому??? А про це ще далі…. До дровосєків приходять, щоб навчитись
рубати швидко ліс та у великих об’ємах. Дровосєк завжди привітний, він вчить як
правильно вибирати сокиру, як нею замахуватись і при цьому залишатись гарним, причесаним
та з укладеною бородою. Ті хто беруть приклад з дровосека дуже швидко стають
теж справжніми фахівцями швидкої рубки дерев, заробляють непогано…..але…. коли
виникає якась незрозуміла проблема – йдуть та шукають допомоги у ЛІСОРУБА. Бо
дровосєк не знає та не вміє пояснити, чому раптом гарна сокира тай зломалась,
чому ти ідеально підібрав довжину руків’я але дуже швидко втомлюєшся, а саме
важливіше, чому завод не хоче приймати в тебе увесь вирубаний тобою ліс???!!!
Так у чому ж
проблема?
А все просто.
Часто ми хочемо вміти все робити, як лісоруб, а виглядати, як дровосєк.
Лісоруб – під час
навчання чекає, коли ти не навчишся рубати ліс, а коли ти збагнеш, що можна
рубати, а що потрібно залишити… ТАК дійсно – такими темпами багато лісу не повалиш,
адже платять за куби лісу!???, але тільки для КОТЕЛЕНЬ. На фабрики відбирають тільки відбірну деревину, яка добре підлягає
просушуванню, її не покрутить та з якої вийдуть чудові меблі. А для того, щоб
навчитися вирізняти якісне з поміж іншого, потрібно стерти не один мозоль…
Лісоруб чекає,
коли твоя сокира стане продовженням твоєї руки (а на це потрібен час),
дровосєку все рівно, для нього важливо, щоб ти купив у нього саму блискучу
сокиру, та міг нею вихвалятись серед таких самих дровосєків. Для лісоруба
важливо не куби лісу, а те, щоб весь вибраний ним матеріал знайшов своє
призначення і щоб жодна щіпка на пропала…
Також дровосєки
дуже полюбляють влаштовувати між собою змагання (марафони), по швидкості рубки вже зрубаного дерева, по визначенню
найгострішою сокири, якою ніколи не
валили ліс і таким чином доказувати собі та таким самим дровосєкам свою
статусність… Але що найгірше – коли чемпіон та найкращий дровосєк попадає у спільноту лісорубів, він дуже швидко
розуміє, що валити ліс – бути справжнім ЛІСОРУБОМ це не блиск сокири і її
величина, а величезна кількість часу витраченого на розуміння природи та життя
лісу!!!
Тому
дровосєк завжди буде підбирати слова, сокиру шукати найбільшу та найблискучішу,
адже за блиском буде ховатись бездарність та непрофесіоналізм.
