МАРАФОН
ТРІУМФ vs ПОРАЗКА
Пів року
тому я зареєструвався для участі у забігу на марафонську дистанцію. Саме 20
травня 2019 року відбулося повноцінне завантаження нового мене, для якого біг
став частиною буденності!
Чи бігав я раніше? – ТАК, звичайно! 10 років у Збройних
силах України, військовий ліцей та робота тренером після військової служби само
собою передбачають (військовою термінологією) прискорене пересування по
місцевості на середні та довгі дистанції. Але є одне маленьке «АЛЕ» - це ніколи
не приносило мені задоволення! Завжди бігові дисципліни асоціювались, думаю не
тільки в мене, з таким розумінням «якщо потрібно – значить ТАК потрібно». Так
от, саме отримання задоволення від бігу (просто бігу) і стало тим самим
непередбачуваним БОНУСОМ, який я отримав від підготовки до свого ПЕРШРГО
МАРАФОНУ!
РЕЄСТРАЦІЯ
З
комерційними забігами мене познайомив мій ТРЕНЕР (саме великими буквами) та КУМ
Ігор Олександрович Абрамович, запросивши пробігтись 10-ку в м.Чернівці. І вже
після фінішу я сказав сам собі, що саме цей забіг, саме в цьому місті має
подолати кожен наш друг, клієнт, знайомий і я все зроблю для цього. Чому?
Організація, атмосфера та підтримка просто надзвичайна і як бонус – це
найближчий забіг такого високого рівня від нашого міста. Але, щодо марафону…
Після подолання пів марафону ( 21090 м) в травні цього року, було самому собі
поставлене завдання - подолати саму велику олімпійську дистанцію – МАРАФОН.
Скажу відверто хотів зробити собі подарунок на день народження, але в кінці
вересня були варіанти тільки пів марафонів, а от 06 жовтня (тиждень після
днюхи))) проходило відразу декілька марафонів по всій Україні. І вночі, 20-го
травня, після приїзду з м.Чернівці я зареєструвався!!!! На той момент на дану
дистанцію було зареєстровано тільки троє людей!!! Але «виклик був кинутий» і
відлік почався!
ЧОМУ САМЕ м.БІЛА ЦЕРКВА
Перше. В м.Біла Церква
проводиться щорічний міжнародний марафон під патронатом Федерації легкої
атлетики України. Саме тут проходить відбір та кваліфікація для участі у
Олімпійських Іграх, а це означає тільки одне – У ТЕБЕ Є МОЖЛИВІСТЬ БІГТИ НА
ТРЕКУ З КРАЩИМИ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ в
Україні бігунами і це на стільки мотивувало, що важко передати!
Друге. Зазвичай під
час комерційних забігів на подолання марафонської дистанції відводиться 6 годин!!! І якщо ми розділимо цей час
на кілометри то отримаємо швидкість
8хв.32сек/1 км , або 7.03 км/год, що відверто більше схоже на швидку ходу
ніж на біг! ЗВІСНО я ніяк не хочу принизити саму здатність подолати таку велику
дистанцію – це надзвичайно важко, АЛЕ пишу про себе!!! На
Білоцерківському марафоні, час відведений для подолання 42195м становить 4 год. 30 хвилин і це відразу є фактором «відсіву
пішоходів», що в свою чергу стало величезним мотиваційним фактором впродовж
усієї підготовки!
Третє. Ще під час
підготовки до пів марафону у м.Чернівці, коли заходила мова про 42К всі як один
говорили, що краще не ризикувати, адже вірогідність зійти з дистанції дуже
велика і це може негативно вплинути на подальші пробіжки! Поразка може назавжди відвернути людину від занять
бігом!!!!! Але, саме ці слова, саме таке відношення до цієї дистанції, щоразу
формували в мені впевненість, що це необхідно зробити!!! Військова служба
наклала свій відбиток до важких завдань і на самій дистанції, під час боротьби
зі своїми «демонами» це теж спрацювало!!!!
Четверте. Перед стартом
ми говорили про те, що будемо закривати дистанцію і що після нас нікого не
буде! Адже найкращі спортсмени країни зібрались тут. Але НАС це жодним чином не
лякало – ми приїхали, щоб подолати МАРАФОН, а не обігнати когось із присутніх.
ПІДГОТОВКА
Під час
підготовки до пів марафону я користувався загальнодоступною на просторах
інтернету програмою від компанії NIKE і вона дала
позитивні результати. Отже у
випадку підготовки до марафону я не став видумувати велосипед і так само
звернувся до цього ресурсу і програма тривалістю 18 тижнів розпочалась. Єдиною
різницею було більше знань! Щоразу їх ставало все більше. Я постійно читав та
продовжую читати книжки відомих тренерів, роблю висновки і переконуюсь в правильності
(правдивості) тієї чи іншої інформації. В наш час інформації занадто багато і
РЕАЛЬНУ, ДІЮЧУ інформацію вкрай важко знайти.!
Які висновки з підготовки варто зробити!??? При підготовці до витривалої дистанції найбільшу роль
відіграє об’єм (та кількість кілометрів, яку ви будете набігати щотижня). Також
важливим фактором є такі технічні моменти як КАДЕНС – частота кроків з якою ви
будете бігти і він (каденс) має бути високим. Інтервальні тренування – без них
у вас не буде можливості розганяти свій організм до межі та виходити за межі, а
це важливо! Щотижневий довготривалий забіг, який бажано планувати на вихідні і
бажано в ранковий час – це те, що буде готувати ваш розум до довготривалої та
монотонної роботи і вчити розмовляти самим з собою та бороти своїх «демонів».
Чому на вихідні та зранку? – згадайте коли проводять будь-які забіги!!! Тільки
по вихідних і зранку – тобто це додаткове формування звички для вашого
організму. Організм звикає, що на вихідних він має бігти / довго бігти / дуже
довго бігти – і це працює надзвичайно ефективно!!!
Єдине з чим мені не вдалося розібратись – це система
харчування під час дистанції. Я пробував різні варіанти і як пізніше виявилось
не зовсім коректно. І тільки безпосередньо перед стартом (ввечері напередодні)
завдяки хлопцям (Віктор Зелінський та Олександр Пасічник), а також їхньому
тренеру з тріатлону я був коректно проконсультованний, щодо такого важливого
питання, і як виявилось саме харчування могло стати на заваді подолання цієї довгої і
такої важливої для мене дистанції!!!
ПЕРЕШКОДИ
Здається,
не буває такого, щоб уникнути негараздів в процесі підготовки до якоїсь події,
особливо якщо ця сама підготовка триває 4 місяці. Так і в нашому випадку.
Впродовж 3-х місяців підготовки все йшло як «по маслу»:
тренування за графіком, жодних перебоїв жодних перенесен, основні та додаткові
тренування виконувались згідно визначеного графіку та у визначенний термін.
Але… вкінці серпня стається цілком проста і така непотрібна річ як легкий
розтяг зв’язки в голіностопному суглобі. Все б нічого, якби через 4 дні це не
переросло у дуже сильний біль, який заважав елементарно опиратись на ногу, я
вже не кажу за біг.((( Врятувало, що ми поїхали у відпустку. Але після відпустки
справи не покращились. І останній місяць підготовки все, що вдалось мені
виконати – це пару пробіжок по одній – дві години, щоб побачити та відчути
реакцію ноги на навантаження. Про інтервальні тренування і мови не могло бути.
(( Як наслідок VO max значно «пішов» вниз, швидкість (легкість) бігу бажала
кращого, а про пульс – то взагалі одне розчарування. Висновок – все що
напрацьовувалось більше трьох місяців було ЗНИЩЕНЕ невеличкою травмою з якою
живуть звичайні люди і навіть не відчувають її, але яка вкрай проблематична для
бігуна!!!!
Але це не єдина перешкода! Так сталось, що кожен з нас
тим чи іншим чином перехворів напередодні забігу. Тому загалом всі ми були в
рівних умовах! І підтримка та домовленість одного перед іншим не давала
можливості «дати задню» і це дуже КРУТО !!!
Ще однією невеликою пригодую було поселення, а якщо бути
точним – безвідповідальне ставлення громадян до своїх зобов’язань. За 100 км
від міста Біла Церква – власник квартири (куди мали заїхати хлопці) відмовився
посилити їх, пояснюючи це тим, що квартиру здав на цілий тиждень і не збирався
відмовлятись від такого заробітку. Хоча квартири ми бронювали за два місяці до
старту! Але на щастя сайт бронювання жорстко реагує на таких «діячів» і хлопці
були поселені в класний готель, а різницю в ціні (за умовами сайт компенсував,
з подальшим зняттям із власника, який порушив умови). Але настрій був злегка
недуже!
Так як в готелі не
було можливості готувати, то моя квартира (яка була розташована за 200м від
старту) стала таким собі штабом нашої команди.
СТАРТ
Старт на марафон був визначений на 10:30 і це дало нам
можливість спокійно поснідати та ще й подивитись старт марафону та
напівмарафону, які проводились паралельно в м.Київ. І саме з цього починається завершальний
та найважливіший етап підготовки до безпосередньо нашого марафону – це
правильне та послідовне харчування.
Перше. До 8-ї години ми повинні були вже поснідати. Що
для мене було дивно - овочі виключались! За 40 хвилин до старту потрібно випити
енергетичний напій та НО-ШПА для того, щоб на старті не витрачати зайвий час на
розігрів та під час забігу знизити ризик больових відчуттів в районі печінки.
На дистанції ми залишили 3 (три) тюбики гелів (швидких вуглеводів) – перший на
8-му кілометрі, решта через кожні 10К, також із собою був запасний гель про
всяк випадок, магнезія на випадок спазму, гель на фінішний відрізок (кофеїн та
кока-кола) і ще одна таблетка НО-ШПА про всяк випадок. САМЕ ЦЕЙ НАБІР І ВИРІШИВ ДОЛЮ МАРАФОНУ! І ось чому!?? Під
час подолання великої дистанції тривалістю більше трьох годин потрібно розуміти
фізіологію поведінки організму. А саме – через 30-40 хвилин бігу організм повністю
використовує запаси глікогену, які містились в організмі і починає добирати
енергію з жирових відкладень (1 грам жиру містить – 9 кал.) але після 3-х годин
бігу (а ми бігли більше 4-х годин) в організмі закінчуються будь-які залишки
вуглеводів і залишається тільки жир і саме в цей період трапляється саме
непередбачуване.! Про це знають усі і це відбувається з 32-го по 37 кілометр – НІХТО не знає, як організм
поведе себе на цьому відрізку. Когось «ловить» спазм, в когось
«хапає» печінка, хтось не витримує морально того болю (а ноги стають як колоди)
і всі ці фактори повністю непередбачувані. Саме для цього і потрібно
дотримуватись оптимального режиму харчування по всій дистанції. А також на всіх, НА ВСІХ пунктах пити воду – незалежно від
того хочеться чи ні!
ДИСТАНЦІЯ
Як і очікувалось
перші 20К (двадцять) пройшли без проблем та якихось несподіванок. У кожного з
нас вже були за спиною дистанції більші ніж пів марафон. Але після 30-го
кілометра почалось те про що всі нас попереджували. Незважаючи на те, що бігли
ми поруч, кожен розмовляв та боровся зі своїми «демонами». Саме на цьому етапі
я відчув, як поступово по всьому квадріцепсу ниточка-за-ниточкою починаю
відчувати кожне м’язеве волокно але продовжував бігти з думкою про те, що
потрібно перетерпіти і все мине. Але послухавши Віктора, який відчув щось
подібне ми випили магнезії і вже за 500 метрів залишився тільки легкий біль у м’язах
але майже повністю зникли подьоргування ноги (легкі спазми) які тривожили мене
аж до самісінького фінішу (головне, що було зупинено їх розповсюдження). Також
на 37-му кілометрі – я зробив правильне рішення та знизив і так невеликий темп
бігу, що в подальшому зробило свій позитивний результат. На останньому етапі (якщо
можна так сказати) з 38 – 42К я побачив трьох людей, які перейшли на крок,
зупинились та намагались, щось вдіяти із своїми ногами, які ПРОСТО ВІДМОВИЛИСЬ
рухатись далі!!!! Один із учасників зупинився в 500-та метрах від фінішу і
скажу вам навіть побачити таке наживо – це ЖОСТКО!!!!!
«ДЕМОНИ»
Три «демони» (уособлення), які допомогли мені подолати ті
самі 32-й – 37-й кілометр.
Перший. Напередодні ввечері до мене у facebook написав
знайомий, який уточнював, щодо рекорду який сьогодні (12.10.2019) встановив Eliud Kipchoge. І під час переписки він розповів, що моя підготовка до
марафону, те що я висвітлюю в соц..мережах на своєму каналі у YouTube його
змотивувало і станом на тепер він тричі в тиждень виділяє час на пробіжки.
Також писав про те що, інформація яку я висвітлюю дійсно потрібна, адже програм
в інтернеті безліч, а пояснення до цих програм жодного немає. І він навіть не
здогадувався, що в той момент я готувався до сну перед своїм першим
марафоном!!! Тому Рома – ДЯКУЮ тобі! По дистанції я тебе згадував і не міг себе
заставити зупинитись, адже ти та інші хочуть знати як це пробігти марафон, а не спробувати його пробігти!!!
Другий. Це наша компанія Олександр, Віктор та Я. Так
склалось, що після моєї реєстрації хлопці теж вирішили «а чому б і ні?» і теж
зареєструвались. Вони теж готувались, ми
разом добирались до місця, саме вони розповіли мені як, що і коли
потрібно з’їсти та випити по дистанції, ми разом вийшли на СТАРТ і жоден з нас
не хотів зупинятись. Нашим завданням було не постановка часу подолання, а ВЗАГАЛІ
– подолання цієї дистанції в оточенні ТОПів України і з цілком серйозним
обмеженням по часу. І я висловлюю ВЕЛИЧЕЗНУ ПОДЯКУ їм, бо вони не збирались здаватись і як результат –
В МЕНЕ НЕ БУЛО ШАНСІВ! Як то кажуть «НІ КРОКУ НАЗАД!!!!!»
Третій. Руслан, мій син! Я не міг придумати слів (а відмазок
було хоч відбавляй) які б змогли йому пояснити, що його батько – сама сильна в
його розумінні людина не змогла добігти. Я не зміг уявити собі, що прийдеться
йому про таке розказувати, адже я не знаю що таке програвати і так має
залишитись!!!!
ФІНІШ
На 37-му кілометрі хлопці бігли в своєму темпі і я трішки
відстав. Як вже писав, на останніх кілометрах я бачив як люди в яких за плечима не перший марафон
зупинялись. Але впевнений рівномірний біг зробив своє 4год14хвилин і ФІНІШ. Це
неймовірне відчуття, ці неймовірні останні пару сот метрів, які здаються
вічністю і ДИСТАНЦІЯ – DONE!!!!!!
Який загальний висновок можна зробити!? Напередодні
ввечері в учасників марафону була нагода повечеряти в компанії рекордсменів
України, послухати президента федерації легкої атлетики України почути корисні
поради, запитати якихось порад. І в цей вечір було сказана чудова фраза (я її
трішки інтерпретую по своєму) «АБО ВИ ЗДОЛАЄТЕ МАРАФОН – або МАРАФОН ЗДОЛАЄ ВАС» - тому я щиро вдячний усім хто приймав участь у моїй
підготовці, хто вболівав за наш результат, хто організував цей чудовий забіг.
Я здолав МАРАФОН!
МОТИВАЦІЯ
В одному із відео я розповідав своє відношення до
марафонської дистанції, про те чому це останній етап Олімпійських Ігор, про те
яка філософія закладена в цю дистанцію.
І так. МАРАФОН – історія, яку всі знають але кожен
трактує по своєму. Із популяризацією бігу – дещо викривлюється ідея деяких
бігових дисциплін. А саме, якщо ми згадаємо битву під Марафоном… - воїн біг щоб
сповістити звістку про перемогу – біг що мав сили, біг і не зупинявся, доніс
звістку і помер. І тому коли хтось долає марафонську дистанцію і при цьому
умудряється зупинитись, спокійно попити води, спокійно з’їсти шматочок банану і
плавно продовжує свій забіг – це не той марафон і не та філософія яка закладена
в цю бігову дисципліну. Як мінімум один (особисто моя думка) – марафон ти маєш подолати не зупиняючись. І тільки в
цьому випадку ти можеш називати себе марафонцем! Не потрібно «помирати» вкінці
кожного забігу, але для того щоб не зупинитись, дійсно потрібно готуватись як
фізично так і морально – кожен з нас на цьому забігу справився з такою нібито
простою, але вкрай важливою (з точки зору філософії) задачею. Тому я вважаю, що
ми не тільки здолали марафон – ми його
завоювали!!!!!
